- усамітнюватися
- [усам’і/т(')н'уватиес'а]
-н'уйус'а, -н'уйеіс':а, -н'уйеіц':а, -н'уйуц':а
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
усамітнюватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
усамітнюватися — і усамо/тнюватися, нююся, нюєшся, недок., усамі/тнитися і усамо/тнитися, нюся, нишся, док. Прагнучи до самоти, залишатися одному, уникати спілкування з людьми. || Відокремлюватися від інших, намагатися зостатись наодинці з ким небудь … Український тлумачний словник
усамітнений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до усамітнюватися … Український тлумачний словник
усамітнитися — див. усамітнюватися … Український тлумачний словник
усамотнитися — див. усамітнюватися … Український тлумачний словник
усамотнюватися — див. усамітнюватися … Український тлумачний словник